Діти і війна . Поради додослим.
ЯК ПІДТРИМАТИ ТА ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ
1. Говоріть з дитиною спокійно
- Про те, що відбувається, варто говорити з дитиною тому дорослому, який найбільше зберігає спокій;
- Підлітків важливо навчати, де шукати перевірену інформацію, ділитися джерелами.
2. Проявляйте надійність
- Варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити її і себе від небезпеки, що наша армія дасть відсіч;
- Обійняти можна дитину до підліткового віку;
- Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.
3. Грайте в ігри та виконуйте з дитиною заспокійливі вправи
- Можна ліпити з пластиліну;
- Окреслити навколо себе «коло безпеки» - з нитки, наприклад;
- Грати в настільні ігри (шашки, шахи);
- Малювати;
- грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).
4. «Займіть» чимось аудіальний канал дитини
Від виття сирен особливе навантаження у дитини - на аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось «зайняти»:
- слухати в навушниках аудіоказки та музику;
- співати, грати на чомусь, що є.
5. Навчайте дитину правил безпеки
- Де вона може зустрітися з вами або іншими родичами;
- Де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок;
- Не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.
6. Довірте дитині відповідальне завдання
- покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги, наприклад, доручити дитині слідкувати за іграшкою;
- Попросіть дитину придумати казку про якогось персонажа, або уявити себе журналістом та провести репортаж з місця події тощо.
7. Як відвернути увагу дитини
- Виконуйте разом із дитиною рутинні справи;
- Обіймайте дитину;
- Жартуйте з нею;
- Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким;
- Вмикайте на планшеті мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.
8. Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість
І для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Можна це робити в ігровій формі:
- застосовувати гру «Злий бобер», наприклад, спочатку придумати злу тваринку і поводитися так, як, на вашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворити на добру тваринку. Потім – на людину;
- сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.
9. При панічній атаці виконуйте вправи
- Потерти кінчик носу;
- Надавити не сильно на очні яблука з двох боків;
- Витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини;
- Покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;
- подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;
- лягти на спину і робити рухи ногами, як на велосипеді;
- розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться «точка паніки».
ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ
Перший етап – дитині важливо казати:
- що ми робимо все можливе, щоб ми були у безпеці;
- в дорозі ми будемо весь час із тобою, буде багато дітей та дорослих;
- нас зустрінуть добрі люди та допоможуть;
УВАГА! У цей момент дуже важливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено.
- пояснити, що їдемо не назавжди, а доки не стане безпечно;
- буде тимчасовий дім, можливо, ми житимемо разом з великою кількістю людей;
- якщо батько дитини залишається в Україні, пояснити, що мама їде з тобою вдвох, а тато приєднається до нас, як тільки зможе, чи ми до нього повернемося;
- якщо дитина плаче, намагайтеся витримати її почуття без осуду та відчуття провини;
- якщо ви їдете в іншу країну, візьміть кілька книг, які були б написані вашою мовою. Це буде дуже важливо. Дорогою показуйте дитині фото, відео з цієї країни.
Другий етап – правила:
- зараз важливо, щоб ти нам у всьому допомагав;
- був завжди поруч, нікуди не тікав, ні з ким чужим не йшов, не вередував;
- дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад: стежити за її рюкзачком, пити воду і вам нагадувати;
- дякуйте дитині за те, що вона допомагає вам у дорозі, що ви бачите як дитині складно, але вона справляється;
- придумайте кілька ігор, у яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини.
- можна дати їй завдання фотографувати дорогу;
- важливо переконатися, що дитина знає своє прізвище та ім’я, імена та прізвища батьків та дорослих, які її супроводжують. Покладіть дитині до кишені аркуш із її та вашими даними.
По приїзді на місце скажіть дитині: «Ось ми й у безпеці. Дякую за те, що ми змогли разом це зробити. Зараз будемо знайомитися з нашим новим домом. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи сподобається він тобі й мені. Але ми зможемо зробити його нашим. Ми з тобою - як равлики: наш будиночок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були».
Шановні батьки!
Будьте самі прикладом для дітей в будь-яких ситуаціях, особливо тих, які пов’язані зі збереженням здоров’я та життя Вашої дитини!
Зима – це пора казки та див, свят та зимових розваг . Але для того, щоб зимовий відпочинок був веселим та корисним, потрібно пам’ятати про безпечну поведінку!
Правила поведінки на водоймах, вкритих кригою:
– Не можна з’їжджати на лижах із крутого берега на кригу: у разі різкого навантаження він може провалитися.
– Категорично забороняється дітям грати на тонкій кризі.
– Небезпечно бути біля берегів, де найчастіше виникають промоїни, тріщини й розриви льоду.
– На льоду краще мати при собі знаряддя безпеки (лижі, мотузку, палицю).
– Обходь місця, вкриті товстим шаром снігу: під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де розливаються джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку.
– Переходь річку тільки у встановлених місцях, товщина льоду має бути не менше за 15-20 см.
– Катайся на ковзанах лише в перевірених та обладнаних для цього місцях.
– Якщо лід почав тріщати та з’явилися характерні тріщини, негайно повертайся на берег. Не біжи, відходь повільно, не відриваючи ніг від льоду.
Обережно: бурульки!
Нестійкі погодні умови — відлига вдень і заморозки вночі — сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків із похилим дахом) та великих деревах.
Будь особливо уважним, проходячи біля будинків або високих дерев. Спершу впевнись у відсутності загрози падіння льодових наростів.
Якщо це можливо, тримайся на відстані від будинків та інших споруд, обираючи найбільш безпечний маршрут руху.
У жодному разі не заходь за спеціальні огорожі поблизу будинків або дерев.
Правила поведінки під час ожеледиці:
Ходи не поспішаючи, ноги злегка розслаб у колінах, ступай на всю підошву. Руки мають бути вільні. Пам’ятай, що поспіх збільшує небезпеку під час ожеледиці, тому виходь із будинку заздалегідь.
У разі порушення рівноваги швидко присядь — це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.
Падай із мінімальною шкодою для свого здоров’я. Відразу присядь, щоб знизити висоту. У момент падіння зберись, напруж м’язи, а доторкнувшись до землі, обов’язково перекотися — удар, спрямований на тебе, зменшиться.
Не тримай руки в кишенях: це збільшує можливість не тільки падіння, а й важких травм, особливо переломів.
Обходь люки: як правило, вони покриті льодом. Крім того, люки можуть бути погано закріплені, що збільшує ризик травмування.
Ідучи тротуаром, не проходь близько до проїжджої частини дороги. Це небезпечно, адже є ризик підковзнутися і впасти під колеса автомобіля, що проїжджає.
Не перебігай проїжджу частину дороги під час снігопаду та ожеледиці. Пам’ятай, що через ожеледицю значно збільшаться відстань гальмівного шляху.
Якщо ти впадеш і через деякий час відчуєш біль у голові й суглобах, нудоту — терміново звернися до лікаря.
Консультація « УНИКНЕННЯ ПОМИЛОК У ВИХОВАННІ ТА НАЛАГОДЖЕННІ ДОВІРЛИВИХ СТОСУНКІВ З МАЛЕЧЕЮ. »
Це
- порадник татам і мамам, яким іноді
важко зрозуміти свою дитину і вибрати
потрібну тактику виховання в тій чи
іншій ситуації.
Запропоновані
знання і практичні поради охоплюють
періоди дошкільного та молодшого
шкільного дитинства, пояснюють їх
особливості і стратегію правильної
поведінки батьків та їхніх дітей.
Вони спрямовані на формування
порозуміння і взаємин між ними.
Природа
і виховання посприяли тому, що всі люди
різні: немає однакових батьків, як немає
й однакових дітей. Кожен
із нас - неповторна особистість.
Саме цим
пояснюється відсутність єдиного
універсального рецепту виховання дитини
в сім'ї. Проте є об'єктивні дані, пов'язані
із закономірностями психофізичного
розвитку особистості в цілому і в кожний
віковий період зокрема. Знання цих даних
дозволяє не тільки забезпечити
своєчасність і повноцінність її розвитку,
але й створити для Цього процесу
найсприятливіші умови. Ці умови мають
враховувати не тільки потреби, але й
можливості дитини, сприяти поліпшенню
мікроклімату в сім'ї.
Пропонований
матеріал написаний з урахуванням таких
знань та потреб сучасної сім'ї і
суспільства в гуманізації міжособистісних
стосунків. Він спонукає до аналізу
власного досвіду виховної діяльності
і конкретних проблемних ситуацій, своєї
стратегії і тактики виховання, що слугує
гарним стимулом до самовдосконалення.
Кожна
дитина, незалежно від віку, відчуває
природну потребу у фізичній і психологічній
безпеці. Створювати умови для безпечної
поведінки малюка має сім'я, організовуючи
сімейне виховання з позицій інтересів
дитини. Але ці інтереси завжди мають
зворотний зв'язок: у перспективі - це
гарантована захищеність самих батьків.
Але як її досягти? У чому полягає мудрість
сімейного традиційного виховання?
Як
показує багатовіковий досвід, формула
здорового батьківства виводиться з
двох основних компонентів - із любові
і вимогливості як до дитини, так і до
себе. Ці компоненти є рушійною силою
для цілої системи стимулів і стримувань
поведінки. Зосередженість тільки на
любові і недооцінювання вимогливості
може викликати неповагу до батьків і
їхнього авторитету.
Авторитарність, командний стиль
виховання створює гнітючу атмосферу в
сім'ї, ображає малюка і дає йому підстави
вважати, що його не люблять, що він нікому
не потрібний. А
це значить, що в прояві почуттів потрібно
завжди прагнути до їх розумного балансу.
Що необхідно
для досягнення достатнього ступеня
психологічної захищеності в сім'ї і
батьків, і дітей?
Насамперед
це:
встановлення певних меж діяльності - не жорстких, але й не безконтрольних;
навчання і стимулювання адекватного прояву емоцій;
встановлення для самих батьків певних принципів і норм поведінки, а саме:
прийняття малюка таким, який він є від природи, без критики й осуду;
повага і схвалення дитини як особистості, а не внаслідок її догоджання батькам;
визнання того, що потреби дитини в створенні умов для її повноцінного розвитку - законні;
розуміння значимості дитини для батьків і для держави;
виконання стосовно дитини функцій захисника її інтересів і співучасника її справ;
уміння втішати дитину, коли вона відчуває біль, невпевненість, переживає стрес;
прийняття дитини як цілісної особистості, а не судження про неї і її можливості за окремими рисами характеру й окремими вчинками;
постійний аналіз батькам власної виховної діяльності та її результатів;
розуміння того, що дитинство - це не підготовчий етап до життя, а саме життя, коли відбувається формування особистості.
Домогтися таких стосунків у сім'ї можна, забезпечивши наступні умови:
виховання і розвиток ціннісного ставлення до життя, до кожної окремої особистості;
формування потреби розуміти інших людей, поважати їхню гідність;
забезпечення таких стосунків між батьками і дітьми, сутність яких полягає у взаємній турботі, наповненні життя доброчинністю;
накопичення досвіду гуманних взаємин і поведінки в емоційно насичених ситуаціях, які потребують співчуття, співпереживання і збереження власної гідності;
використання кращих традицій етнопедагогіки, народної мудрості виховання.
Ці загальні принципи, норми й умови виховання створюють основу сімейного добробуту і забезпечують порозуміння батьків і дітей. Вони можуть бути конкретизовані в різноманітних ситуаціях, але суть має залишатися саме такою.
У ній полягає
головне правило сімейної педагогіки:
стався до
своїх дітей так, як хочеш, щоб вони
ставилися до тебе. Завжди!
Чи є
конкретний механізм поведінки батьків
у тих чи інших виховних ситуаціях? Так,
його можна виробити, виходячи із знання
загальних закономірностей виховання,
специфічних умов його здійснення в
кожній
окремій сім'ї та
індивідуальних особливостей кожної
дитини. Тобто, проблема розв'язання
ситуації криється насамперед у її
знанні, розумінні і спеціальній
готовності.
Важливо
запам'ятати: перш ніж чогось очікувати
від дитини, потрібно переконатися, що
вона вас розуміє і що вона може це
виконати.
КОНСУЛЬТАЦІЯ
«Який вплив на дитину має психологічна обстановка в родині?»
Обстановка в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров'я дитини. Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини. Скандали, суперечки між батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності. До цих же наслідків призводить і непомірне застосування всіляких заборон на прикладі «не чіпай», «не лізь», «не бігай» тощо. Таке авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей, як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволяється.
У сім'ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи дитини. Повернувшись увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. Їй необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно погратися та підготуватися до нічного сну.
КОНСУЛЬТАЦІЯ
«Чому важливо навчити дошкільника правильно тримати олівець під час малювання»
У тих випадках, коли дорослі не звертають уваги, як діти тримають олівець /пензлик/ під час малювання, то діти звикають тримати неправильно олівець - не трьома пальцями, а пучкою, напружено. При цьому пальці закривають ту частину аркуша, де дитина малює; особливо це характерно під час зображення дрібних деталей. Не навчившись правильно тримати олівець та пензель при малюванні, дитина буде тримати так і ручку.
« ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ»
1.
Уранці підіймайте дитину спокійно, з
усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте
вчорашні прикрощі, не вживайте образливих
слів.
2. Не підганяйте її, розрахувати
час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему
не вирішили — провини дитини в цьому
немає.
3. Якщо дитина замкнулась,
щось її турбує, не наполягайте на
поясненні її стану, нехай заспокоїться,
а згодом сама все розкаже.
4.
Упродовж дня знайдіть півгодини для
спілкування з дитиною. У цей час
найважливішими повинні бути справи
дитини.
5. У
сім'ї має бути єдина тактика спілкування
всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки
щодо виховання дитини вирішуйте самі,
без неї
6. Завжди будьте уважними до
стану здоров'я дитини, коли щось турбує
її: головний біль, поганий стан.
7.
Залучайте дітей до хатньої і суспільної
праці, точно визначте коло їх обов'язків.
8. Коли ваша дитина прокидається,
скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте
відповіді. Почніть день бадьоро, а не
із зауважень і сварок.
9. Постійно
говоріть дитині: «Ти гарний, але не
кращий за інших».
КОНСУЛЬТАЦІЯ
«Як запобігти формуванню заниженої самооцінки дитини?»
Діти із заниженою самооцінкою ростуть невпевненими в собі, стривоженими, замкненими, прихованими. Такі діти погано почуваються в колективі, завжди задовольняються другорядними ролями. На заняттях такі діти зазвичай тихі і пасивні.
Занижена самооцінка формується, як правило, у тих родинах, де до дитини пред'являють непомірні вимоги, де її ініціатива постійно обмежується, її осаджують на кожному кроці, суворо караючи за найменшу провину: замикають у порожній кімнаті, всаджують на дві години на стілець і не дозволяють рухатися, а частіше безперервно лають, фіксуючи увагу виключно на її недоліках та вадах.
Батьки, уважно придивляючись до своєї дитини, знаючи її індивідуальні особливості, повинні потурбуватися про те, щоб не допустити таких небажаних відхилень в особистісному розвитку дитини. Для цього батькам можна порадитись ставитись більш уважно до особистості дитини, не перебільшуючи та не зменшуючи її можливостей, а ще допомогти синові чи доньці правильно та об'єктивно оцінювати себе.
ЯКІ ЗМІНИ ВІДБУВАЮТЬСЯ У ПСИХІЦІ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА?
Психічні функції дитини наприкінці дошкільного дитинства не тільки перебудовуються, але й інтенсивно розвиваються. Формуються нові і важливі сенсорні здібності. Помітно зростають можливості розумової діяльності, діти можуть виділяти істотне у явищах навколишньої дійсності, можуть порівнювати ці явища, виявляти ознаки схожості та відмінності у них. Психологами встановлено, що саме в цьому віці формуються умови для розвитку в наступному понятійного логічного мислення.
Значна перебудова психічного світу дитини 6-го року супроводжується не менш яскраво вираженими змінами в активності головного мозку: за своїми функціональними характеристиками він набуває здатності засвоювати та переробляти значну за об'ємом та більш складну за якістю інформацію.
КОНСУЛЬТАЦІЯ
для батьків
«Про що розповідає дитячий малюнок»
Психологи
твердять, що малюнок дитини – один з
найточніших джерел інформації про неї.
Адже малюнок для дитини є її мовою, якою
вона може виразити найпотаємніше - те,
що не може (або не хоче!) висловити
словами.
Слід мати на
увазі, що малюнки дитини починають
”розповідати” про неї з 4, а ще краще з
5 років.
Отже, попросіть
дитину 5років намалювати свою сім’ю.
Тільки не кажіть кого саме – дитина має
це вирішити сама. Нехай малює кольоровими
ОЛІВЦЯМИ, а не фломастерами. Якщо у вас
вийде непомітно підглянути, в якій
послідовності дитина малюватиме
персонажів, - розкриєте важливий дитячий
секрет. Але пильнуйте, щоб малі хитруни
не помітили вашої цікавості! Бо тоді
матимете спотворену інформацію.
Отже, на що слід
звернути увагу, аналізуючи дитячий
малюнок?
1) персонажі і
деталі
Першим і
найбільшим малюють зображення
найголовнішого в розумінні дитини члена
родини (це може бути і вона сама!).
Черговість малювання зображень показує
пріоритетність членів сім’ї в уяві
дитини.
Зазвичай лише
після людей діти малюють інші деталі –
хмарки, квіти, метелики тощо. Якщо ж
дитина вимальовує „пейзаж”, а вже потім
людей – це тривожний сигнал. Слід
замислитися, чому дитина така байдужа
до своїх близьких.
Численні прикраси
(ґудзики, бантики, намисто тощо) діти
промальовують на фігурах тих, кого
найбільше люблять. На деяких малюнках
мами вбрані, наче королеви. Якщо ж такі
прикраси є на „автопортреті” – це
свідчить про бажання вирізнитися,
привернути увагу, потяг до зовнішніх
ефектів.
Зброя, загрозлива
поза, чітко промальовані зуби і нігті
свідчать або про агресивність, або про
захисну форму поведінки. Слід з’ясувати,
від кого дитина хоче захиститись.
Зображення статевих
органів на малюнках старших дошкільників
також свідчить про демонстративне
бажання привернути увагу, навіть ціною
провокування агресії (на малюнках дітей
до 4 років – це просто зображення
природного життя).
Відсутність якогось
члена сім’ї – ознака психологічного
дискомфорту чи конфлікту. Наприклад,
на малюнку нема батька, який приділяє
дитині мало уваги чи буває надто суворий.
На запитання „Де ж тато?” дитина
відповідає: „На роботі”. Або на малюнку
нема молодшого братика чи сестрички.
Це означає, що дитина не може змиритися
з тим, що їй стали приділяти менше уваги.
УВАГА! Не треба
абсолютизувати відсутність когось із
родини. Діти живуть сьогоднішнім днем,
тож після сварки чи образи можуть
„пропустити” кривдника. Якщо ж дитина
„забула” намалювати себе – це серйозна
проблема. І якщо навіть після нагадування
„Ти забув намалювати себе” дитина каже
„Потім намалюю” чи „Я вже не поміщаюсь”,
значить, він почувається самотнім,
зайвим.
Буває, що дитина
зображує неіснуючого члена родини
(наприклад, братика чи сестричку). Отже,
такі діти недоотримують уваги, вони
потребують спілкування і ігор з батьками,
а ще краще – з ровесниками.
2) розмір фігур
на малюнку, товщина ліній, натиск олівця
Невпевнені,
непристосовані до життя у колективі,
нервові діти малюють маленькі фігури,
що займають невелику частину аркуша,
лінії тонкі, натиск слабкий. Можливо,
хтось із батьків надто суворий з дитиною
або постійно незадоволений нею, і тому
дитина почувається незахищеною у
великому ворожому світі.. Самотні діти
малюють і себе малесенькими.
Треба знати, що
невпевнені діти можуть шукати „компенсацію”
зовні – у солодощах, загалом переїданні,
володінні предметами (їм постійно
потрібні нові й нові іграшки, якими вони
майже не бавляться) і навіть у крадіжках.
Упевнені
комунікабельні діти малюють з розмахом
– великі фігури, добре натискаючи на
олівець. Якщо дитина вважає себе „пупом
землі” – то їй навіть може не вистачити
аркуша для зображення себе, найкращого
в світі. Діти з адекватною самооцінкою
малюють себе однакового чи трохи нижчого
зросту від батьків. Розмір зображень
також говорить про місце, яке посідає
ця людина у житті сім’ї. Якщо молодшого
брата чи сестру дитина малює більшим
за себе, це означає, що молодший забирає
всю увагу батьків.
На малюнках
дітей, у яких швидко і безпричинно
міняється настрій, так само міняється
натиск олівця – то слабкий, то сильний.
Ознакою підвищеної
тривожності малюка є часті виправлення,
особливо такі, що лише погіршують якість
зображення..
3) відстань між
фігурами
Діти зазвичай
малюють себе поряд з тим, кого найбільше
люблять. (От вам і правдива відповідь
на дурне доросле запитання „Кого ти
найбільше любиш – маму чи тата?”). Якщо
діти малюють себе в центрі між татом і
мамою – значить, вони почуваються
важливими для них і любимими.
Найдалі від
усіх і від себе діти розміщують
„нелюбимого” родича. Зображення когось
у профіль чи спиною свідчить про напружені
стосунки з
цим родичем.
Якщо дитина
намалювала себе окремо від інших, на
певній відстані, це свідчить про відчуття
ізольованості, самотності, непотрібності.
Якщо фігури
родичів розміщені далеко один від
одного, відділені один від одного іншими
предметами (квітами, тваринами тощо),
це означає їх емоційну роз'єднаність,
конфліктність у сім’ї, яку глибоко
переживає дитина.
Надто щільне
зображення фігур свідчить або про гарні
тісні стосунки у сім’ї або про мрії
дитини про такі стосунки.
4) зображення рук
і ніг
Відсутність
рук на „автопортреті” дітей після 6
років може свідчити про їх слабкість,
пасивність, а у дітей після 10 років –
про затримку інтелектуального розвитку.
Такі діти можуть бути надто поступливими,
не давати здачі, коли їх ображають інші
діти, або почуватися безправними у своїй
родині.
Підняті догори
або великі довгі руки з великими пальцями
на „автопортреті” можуть свідчити про
агресивність дитини, а на зображенні
батьків – про очікувану від них агресію
– тобто образи, грубість.
Невпевнені
діти часто малюють нестійкі фігури, з
маленькими тоненькими ніжками. Так
підсвідомо вони виражають відсутність
підтримки, захищеності, міцного стержня
в собі. Брак відчуття захищеності,
тривожність може затримати розвиток
емоційної зрілості, перешкоджати
досягненню психічного здоров’я.
5) голова, рот,
вуха, очі
Якщо обличчя
промальоване ретельніше від інших
частин тіла, то цей персонаж є значущим
у житті дитини. Якщо дитина „пропускає”
частини обличчя або ж малює лише овал
– цей родич є джерелом негативних
емоцій. Якщо таким чином зображене
власне обличчя – дитина почувається
самотньою в сім’ї.
Завеликий рот
свідчить про грубість, образи, яких
дитина зазнає від члена родини. Замалий
– про те, що з нею мало спілкуються. Якщо
на обличчі лише рот – дитина потерпає
від постійних нотацій і зауважень цього
родича.Промальовування вух свідчить
про те, що дитину слухають і чують (вуха
на „автопортреті” - дитина слухає вас
і чує). Відсутність вух – „не слухаю”,
„не чую”. Те саме можна сказати і про
очі. Але якщо намальовані лише очі (і/або
вуха), ще й великі, із замальованими
зіницями, - дитина повідомляє вам, що
цей родич здійснює над нею постійний
нав’язливий контроль, вона його боїться.
6) кольори
Діти відчувають
колір і підбирають його до свого настрою.
Зазвичай діти середнього рівня емоційного
розвитку використовують 5-6 кольорів.
Ширша гама свідчить про натуру чутливу,
емоційну. Якщо дитина старша 4 років
малює 1-2 олівцями, це радше свідчить про
її негативний стан у даний момент (синій
– тривога, червоний – агресія, чорний
– депресія).
Використання
лише простого олівця ,за наявності
кольорових, може свідчити про відсутність
„чуття кольору” або про те, що в житті
дитини бракує яскравих позитивних
емоційю Найважливіші для дитини персонажі
вирізняються найбільшою кількістю
барв. „Нелюбимих”, ворожих персонажів
діти малюють чорним або темно-коричневим
кольором. Якщо дитині затишно у родині,
вона „одягає” себе у яскраві теплі
кольори.
ВИСНОВКИ
Все вище сказане
не є абсолютним законом. Не робіть
поспішних висновків, якщо вам здається
що щось не гаразд, не лякайтесь,
поспостерігайте за дитиною якийсь час,
адже малюнки – це дуже індивідуальна
річ. Шановні батьки! Любіть своїх дітей,
будьте уважні до них, малюйте з ними,
бавтеся, розмовляйте! Ви ж хочете
виростити щасливих людей, поряд з якими
будуть щасливі всі?
КОНСУЛЬТАЦІЯ
«Всі діти рівні»
Діти
справді різні: одні слухняні, інші
капризні; одні розвиваються швидко, все
«схоплюють», засвоюють на «льоту», інші
відстають у розвитку; одні товариські,
інші, навпаки, замкнуті. Навіть
в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і
брати начебто й зовні схожі, і живуть в
однакових умовах, і виховуються однаково,
а можуть бути зовсім різними.
Чому діти такі
різні? Причин тут багато: й уроджені
особливості нервової системи дитини,
і стан здоров'я, і характер взаємин з
батьками та іншими членами сім'ї, а
пізніше-вихователями, вчителями,
ровесниками.
Дорослі
обов'язково мають ураховувати психологічні
особливості дітей. А чим зумовлені ці
особливості? Насамперед співвідношенням
основних нервових процесів кори головного
мозку: збудження і гальмування.
Діти
народжуються з різними особливостями
функціонування мозку. Ці анатомо-фізіологічні
особливості є основою для формування
особливостей психологічних, і відбувається
це тому, що один і той самий вплив може
мати різний психологічний ефект. Адже
кожний член сім'ї, у тому числі й кожна
дитина, живе й розвивається в специфічних,
характерних саме для неї умовах. Це
тільки так здається, що обидва брати чи
всі сестри живуть в однакових умовах.
Адже сам факт, що хтось з них старший, а
хтось - молодший, створює відмінності.
Старший вважає себе покровителем
молодшого, у чомусь вищим за нього,
звикає, що той дивиться на нього знизу
вверх, часто шукає в нього захисту, а
іноді й навпаки - бунтує проти деспотизму
старшого брата, шукає захисту в батьків.
Уже ця обставина створює далеко не
однакові умови життя. Вони можуть сприяти
формуванню таких якостей, як зарозумілість
або турботливість, відповідальність
або зумовлювати байдужість, заздрісність,
покірливість тощо.
А що ще може
вплинути на поведінку дитини, її взаємини
з іншими? Атмосфера в сім'ї, навіть зміна
її матеріального становища, друзі, з
якими почали дружити діти, та багато
інших життєвих обставин дають поштовх
до зародження різних якостей та
особливостей людини.
Коли починають
формуватися стійкі риси характеру?
Вчені вважають, що досить рано, в дитячі
роки. Формування відбувається непомітно,
під впливом і наших з вами, любі батьки,
вчинків, реакцій на прохання, бажання,
примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що
такою, як зараз дитина була завжди, що
риси характеру дано їй «від природи».
А це зовсім не так. Такою вона стала з
нашою допомогою.
Придивіться
уважніше до своєї дитини, і ви помітите,
що на тлі позитивного спілкування з
кожним із членів сім'ї, в неї є хтось
найближчий, хоч він і не завжди найніжніший
і найдобріший, як, наприклад, мама чи
бабуся, а вимогливий і суворий, як тато.
Дитина
дуже рано починає наслідувати його,
копіюючи тата (маму) в усьому: рухах,
інтонаціях, смаках тощо.
Своє оточення,
своє коло спілкування, свої взаємини
і, якщо хочете, своє становище й авторитет,
у наших сина чи доньки і в дошкільному
закладі. І батьки мають це знати і
враховувати.
Якщо донька
звикла до надмірно турботливого ставлення
до себе в сім'ї, вона зажадає такого
самого ставлення до себе і в колі
однолітків. Якщо діти, граючись з
примхливою Наталкою, завжди поступаються
їй, якщо ні батьки, ні вихователь не
помітять вчасно егоїстичних проявів у
дівчинки, належно не відреагують на це,
формування себелюбства, черствості,
байдужості невідворотне.
Щоб правильно
виховувати дитину, треба дуже добре
знати її. Якщо батьки помітили щось
тривожне, незрозуміле в діях і характері
дитини, вони мають негайно звернутися
по допомогу до кваліфікованого фахівця
- психолога, педагога, лікаря. От Андрійко,
часто граючись один, голосно розмовляє
з уявним молодшим братиком, виховує,
«повчає», інколи свариться з ним, захищає
від неіснуючих кривдників. Як тут бути?
Заохочувати його, підтримати гру його
уяви чи розвінчати цю ілюзію? Взагалі
чому виникла ця гра?
А справа у
тому, що дитині потрібен партнер в іграх.
У мами і часу обмаль, та й не вміє вона
гратися так природно, весело, із завзяттям,
як діти. Ігри з дорослими корисні,
потрібні, але не задовольняють потребу
дитини в спілкуванні з іншими дітьми.
Який же вихід? Треба дозволяти синам і
донькам запрошувати до себе друзів,
спілкуватися з ровесниками, особливо
коли в сім'ї одна дитина.
Усі діти різні,
неповторні. І в кожного є якісь позитивні
якості, спираючись на які батьки можуть
формувати людину цікаву, комунікабельну,
яка вміє вписатися в будь-який колектив
- і родинний, і дитячий.
Ви помітили,
що одні хлопчики дівчатка ставляться
до того, що їх оточує, з живим інтересом,
прагнуть пізнати, зрозуміти, спробувати
проявити себе, інші - з побоюванням, з
непевністю. Чому так? Як виховати
оптиміста? Що таке оптимізм?
Оптимізм
-
це бадьоре, радісне сприйняття життя,
це впевненість у своїй захищеності, що
ґрунтується на довірчих взаєминах з
дорослими та ровесниками.
Лагідність,
любов та увага батьків створюють у
дитини хороший, радісний настрій, а це,
в свою чергу, формує взаємне добре
ставлення до інших людей, упевненість
у своїх силах.
Консультація
«Роль батька у вихованні дітей»
Контакт
батько-немовля і мати-немовля дуже
відрізняються один від одного. Матері
частіше вдаються до допомоги в спілкуванні
з немовлям; батькам до душі користуватися
своїми частинами тіла: руки - як
перекладина, коліна - як "машинка".
Ця відмінність
залишається в період усього раннього
дитинства. Батьки завжди повинні давати
більше свободи для особистості дитини,
частіше випускати його з поля зору і
давати більше повзати і пустує, займатися
дослідженням навколишнього світу.
Дослідження
показують, що діти, чиї батьки беруть
активну участь у формуванні особистості
дитини, рідше відчувають смуток і
обурення при розлуці з близькими, і
менше нервують при появі нової людини.
І це тільки початок благотворного
впливу, який чинить на все подальше
життя дитини батько, який бере участь
у вихованні дитини. За
даними досліджень, у таких дітей рідше
спостерігаються спалахи невмотивованої
люті, вищий рівень розумового розвитку,
вони краще включаються в соціальну
взаємодію з іншими людьми, психологічно
стійкіші. Малюки пізнають навколишній
світ за допомогою прямого тілесного
контакту зі своїми батьками. Тому для
нього дуже важливо відчувати близькість
з батьком, ще однією людиною, крім матері,
якій він не байдужий, який теж його
любить. Папа може здатися йому зовсім
чужою людиною, коли він почне сприймати
очима і вухами, не пізнавши його раніше
через дотики рук і відчуття його дихання.
Насправді це дуже важлива частина в
виховання дитини, постарайтеся не
пропустити його на початковому етапі.
Увага і любов
батька потрібно дитині, незалежно від
статі. Це дуже добре, якщо у батька є
багато вільного часу, який він може
подарувати своєму синові або доньці.
Але, в більшості випадків, прийшовши
додому після роботи, татові хочеться
подивитися телевізор або почитати
книгу. Хоча, якби ми усвідомлювали, як
необхідно нашу увагу дітям. Але не варто
грати з дитиною без полювання. Краще
буде приділити дитині хвилин 10-15, а потім
пояснити, що тато втомився і хоче
відпочити. Часто батьки прагнуть
виростити зі своєї
дитини справжнього чемпіона, що
називається у всіх відносинах, через
це їм стає дуже важко просто весело
проводити час один з одним. Папа може
ще в ранньому віці почати вчити його
грати в баскетбол чи футбол. Якщо батько
весь час буде вказувати дитині на її
мінуси, йому починає здаватися, що він
не здатний сприймати і вчитися. Одного
разу хлопчина полюбить спорт, якщо у
нього залишаться впевненість у собі і
прагнення до заняття футболом. Похвала
батька для нього важливіше, ніж нескінченні
втик і вказівки.
Гра у футбол
- чудове заняття, якщо це ініціатива
хлопчика, посилена підтримкою батька.
Хлопчик не стає справжнім чоловіком
тільки тому, що він народився з чоловічим
тілом. Він усвідомлює себе чоловіком і
поводиться, як чоловік, завдяки можливості
наслідувати свого батька чи старшого
брата або більш дорослого хлопчика, з
яким спілкується і проводить час. Він
може наслідувати людині, до якої відчуває
симпатію.
Коли
батько постійно роздратований і не хоче
розуміти вчинки свого сина, можливо
хлопчик відчуватиме себе ніяково в
компанії батька, і серед інших чоловіків
і хлопчиків. Такому хлопчику простіше
буде брати приклад і наслідувати свою
матір. Тобто, якщо батько хоче, щоб його
син став чоловіком, йому варто простіше
ставитися до дитини і не лаяти його за
ігри з дівчатками або коли той плаче, а
постаратися зрозуміти крихітку і
дохідливо пояснити синові, що потрібно
робити, для того щоб досягти успіхів в
спорті і в усьому іншому. Папа повинен
з позитивним настроєм проводити час із
сином, для того, щоб він зрозумів, що він
друг і товариш. Батько з сином повинні
мати час на спільні прогулянки та походи
в цікаві місця. Ну і звичайно не обійтися
без своїх чоловічих секретів і тим, які
обговорюють лише чоловіки.
Хлопчику
приклад для наслідування - батько, проте
багато хто не усвідомлює, що для дівчинки
батько грає іншу, не менш важливу роль
в її вихованні . Дівчинка не бере приклад
з батька, але його розташування зміцнює
її впевненість у собі. Папа повинен
захоплюватися красивою зачіскою чи
модним одягом дівчинки, або чим-небудь,
що розумниця зробить своїми силами.
Коли дівчинка подорослішає, тато повинен
показувати, що він до неї прислухається
і, по можливості, обговорювати з нею
свої справи. А коли дочка зовсім
подорослішає, у неї почнуть з'являтися
друзі-хлопчики, у цей момент дуже важливо,
щоб тато ставився до них добре, ну або
хоча б стерпно, якщо, на його думку,
хлопець не зовсім підходить для дівчинки.
Коли дівчинка розпізнає в батька ті
якості, які роблять його справжнім
чоловіком, вона буде готова для великого
світу, який наполовину складається з
чоловіків. Вибір дочки в майбутньому,
коли вона стане дівчиною, її перебіг
заміжньої життя і сам обранець багато
в чому залежить від того, які відносини
вишикувалися у неї з батьком за час
становлення її особистості.
Найчастіше
батьки віддають перевагу бурхливим
ігор з дітьми, до речі, які припадають
дітям до душі. Але
діти часто перезбуджують від таких
ігор, від чого їм починають снитися
кошмари. Необхідно чітко знати, що у
віці від 2 до 4 років дітям властиво
втрачати контроль над такими почуттями,
як страх, ненависть і любов. Маленькі
діти погано почувають грань між реальністю
і вигадкою. Якщо батько грає в лева, то
дитина в цей момент і справді вважає
його левом. Це може зробити дуже негативний
вплив на дитину. Тому бурхливі ігри
повинні бути добрими і недовгими, навіть
якщо дитині подобається і він просить
ще. Дуже важливо, щоб бурхливі ігри були
не погонями й бійками, а просто гімнастикою.
Якщо дитина буде сильно збуджений, слід
негайно припинити. Ще варто сказати
пару слів про глузуваннях. Ніколи не
варто насміхатися над своєю дитиною.
Іноді, розсердившись на сина, батько
замінює своє обурення насмішкою. Дитина
залишається приниженим. У нашій
консультації для батьків ми хотіли б
відзначити, що глузування - занадто
сильний засіб покарання для дітей у
віці.
Консультація для батьків на тему
«Як захистити дитину від небезпеки взаємостосунків з незнайомими особами»
Якщо дитина дуже відкрита і довірлива у віці 3 – 4 років, турбуватися не варто. Нічого страшного. Просто не залишайте дитину одну в такому віці на вулиці.
Якщо ж подібна поведінка буде зберігатися й надалі, наприклад, в 5 років дитина не знає, як вести себе з незнайомцем, розповідаючи йому про себе, про своїх батьків, про стосунки в сім’ї – тобто про те, що зазвичай не прийнято виносити на люди – це вже проблема. Тому з точки зору безпеки, дуже рекомендується вчити дитину правильній поведінці з незнайомими людьми.
«Не бери солодощі у чужих людей» – цьому вчать багато батьків. І це правильно. Розуміння того, як спілкуватися з незнайомими людьми не менш важливо, ніж уміння спілкуватися, наприклад, з друзями. Важливо пояснити дитині, як вести себе з незнайомцем, коли батьки поруч і коли їх в даний момент немає.
Як запобігти проблемі?
Важливо, щоб дитина розуміла: батьки – це її головна опора, захист і підтримка. Правило може бути таким: « Коли я з тобою, можеш посміхатися і розмовляти, з чужими, але коли мене немає поруч, а чужа тітка або дядько звуть тебе з собою, відмовляйся і відразу ж йди»
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно. Не забувайте також навчити дитину не відкривати нікому двері, якщо вдома немає дорослих. Розкажіть малюку що може трапитися. Що можуть прийти злодії і пограбувати вас. Наприклад винести ювелірні прикраси, побутову техніку та гроші.
Чого слід уникати?
Не потрібно залякувати дитину, набагато ефективніше – навчити її ввічливості.
Залякуючи дитину, вселяючи їй страх, дорослі ведуть себе неправильно. Під час справжньої небезпеки дитина може розгубитися і не буде знати, що робити.
Важливо навчити дитину приймати обдумані рішення і давати відсіч нав’язливимнезнайомцям. У паніці дитина не зможе адекватно думати і міркувати.
Як вирішити проблему?
Коли Ви поряд, вчіть дитину бути ввічливим. Це допоможе малюкові швидше знайти друзів, і в майбутньому цей досвід стане в нагоді.
Але не менш важливо убезпечити малюка, розповівши йому як правильно вести себе в тих чи інших ситуаціях. Наприклад, дозволяючи дитині вітатися з чужими у вашій присутності, Ви вчите його бути ввічливим, а забороняючи розмовляти з чужими людьми, коли Вас немає – безпечній поведінці.
Малюк не може відрізнити нешкідливого незнайомця від потенційно небезпечного, тому потрібно розповісти, що не можна брати від незнайомих подарунки чи солодощі, сідати з ними в машину або відправлятися на пошуки зниклої собаки.
Крім того абсолютно необхідно розповісти дитині, як вести себе в екстремальній ситуації. Що робити, якщо чужа тітка схопила за руку і тягне кудись, або намагається посадити її в машину. Поясніть, що дитина не повинна бути безпорадною, що вона може і просто зобов’язана захищати себе: кричати, кусатися, дряпатися, щоб привернути увагу оточуючих. Розкажіть, що кричати потрібно не «Допоможіть, врятуйте”, а, наприклад, “Це не мій тато / не моя мама! Зателефонуйте татові по телефону …” Дитина обов’язково повинна знати номер телефону батьків.
Дитина повинна знати, що Ви ніколи не надішлете за нею незнайомця, щоб забрати її з дитсадка або з дитячого майданчика.
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно
І ще пам’ятайте: говорити ви повинні спокійним тоном. Ваше завдання – не налякати дитину, а дати їй інструкцію з самозахисту. Поясніть, що така ситуація не обов’язково повинна з нею статися.
Дитина і ком'ютер: за і проти.
Уявити себе без комп’ютера сьогодні не зможе жодна людина, яка веде активне життя. Без Інтернету важко вчитися в школі і вищому учбовому закладі, інформаційні технології використовуються в бізнесі і в найбільш різноманітних сферах діяльності. Але при цьому мало хто замислюється про те, наскільки згубний вплив комп’ютера на організм людини і що для того, щоб зберегти прекрасне здоров’я і самопочуття, бажано мінімізувати цю шкідливу дію. Особливо це важливо, коли за комп’ютером сидять діти.Згідно даним експертів всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 90% дорослих і дітей, які багато часу працюють за комп’ютером, в кінці дня скаржаться на втому і різні неприємні відчуття, які накопичуються і приводять до серйозних наслідків. Насамперед страждають очі – після декількох годинників невідривного споглядання на монітор виявляється відчуття печіння, починають хворіти віка. Багато батьків починають привчати дитину комп’ютера ще з дитинства – нерідко мами, тримаючи на руках малюка, сидять в Інтернеті, проглядаючи форуми, сайти. Дитина при цьому якщо і не повернена головою до монітора, але, все ж таки, знаходиться поряд. Не дивлячись на те, що ученими не був офіційно підтверджений факт негативного впливу комп’ютера і мобільних телефонів на мозок, здоров’я людини, все-таки, бажано захистити зовсім маленького малюка навіть від гіпотетичних небезпек. Особливо це стосується випадків, коли батьки з немовлям на руках дивляться кіно, грають в ігри з гучними звуками, що можуть викликати у малюка паніку, неспокій.Відносно дітей більш старшого віку, то не варто дозволяти їм сидіти за комп’ютером, якщо в тому немає гострої необхідності. Дошкільнята досить часто бавляться в комп’ютерні ігри, що не тільки псує їх зір, але і стає причиною отримання психологічних травм, оскільки більшість «стрілялок» не призначені для дітей і містять велику кількість крові, стресових ситуацій, проявів жорстокості і так далі Виняток можуть становити тільки інтелектуальні розвиваючі ігри – якщо вони дійсно приносять користь дитині, розвивають його розумові здібності, покращують пам’ять, логічне мислення, фантазію, то можна дозволити дитині недовго (близько 45 хвилин в день) посидіти за комп’ютером.Окрім негативного впливу на здоров’ї дитини, тривале сидіння за монітором може привести і до технічних проблем – нерідко діти через незнання,необачність видаляють важливі файли, створюють проблеми в роботі системи, після чого терміново потрібна комп’ютерна допомога. Особливо ретельно слід стежити за тим, чим займається дитина за комп’ютером, якщо це робочий ноутбук, де зберігається важлива інформація.Відносно підлітків, то час сидіння за комп’ютером для них також має бути строго регламентоване. Адже навіть нетривала робота за монітором, тривалістю близько 1-2 годин, викликає у 70% підлітків зорове і загальне стомлення. Важливо і те, які ресурси відвідують школярі – робота за комп’ютером має бути направлена на поліпшення і підвищення ефективності учбового процесу в школі, а не на сидіння в соціальних мережах.
Комп'ютер і здоров'я.
Вас цікавить ця тема? Ви абсолютно маєте рацію! Людині, яка багато часу проводить біля монітора, треба знати, як впливає комп'ютер на здоров'я.Ми постаралися доступно для людини, що не має відношення до медицини, описати професійні захворювання користувачів комп'ютерів, способи профілактики і методи лікування цих хвороб, як загальновизнані, так і народні, нетрадиційні. На цьому сайті ви взнаєте, як вибрати комп'ютер і програмне забезпечення безпечні для здоров'я людини, організувати робоче місце, знайдете корисні поради і підбірку народного досвіду з безпечної роботи на комп'ютері, зможете обговорити на форумі, як зберегти і укріпити своє здоров'я.Яку ж шкоду здоров'ю наносить комп'ютер і як цю шкоду мінімізувати? Як зберегти красу і здоров'я людині, що просиджує днями і по ночах за монітором, як поєднати здоровий спосіб життя і роботу за комп'ютером?Основні шкідливі чинники, що впливають на стан здоров'я людей, що працюють за комп’ютером:• сидяче положення протягом довгого часу;• дія електромагнітного випромінювання монітора;• стомлення очей, навантаження на зір;• перевантаження суглобів кистей;• стрес при втраті інформації.Сидяче положення.Здавалося б, за комп'ютером людина сидить в розслабленій позі, проте вона є для організму вимушеною і неприємною: напружені шия, м'язи голови, руки і плечі, звідси зайве навантаження на хребет, остеохондроз, а у дітей - сколіоз. В тих, хто багато сидять, між сидінням стільця і тілом утворюється свого роду тепловий компресс, що веде до застою крові в тазових органах, як наслідок - простатит і геморой, хвороби, лікування яких - процес тривалий і малоприємний. Крім того, малорухливий спосіб життя часто приводить до ожиріння.Електромагнітне випромінювання.Сучасні монітори стали безпечнішими для здоров'я, але ще не повністю. А якщо на Вашому столі зовсім старенький монітор, краще тримайтеся від нього подалі.Дія на зір.Очі реєструють найдрібнішу вібрацію тексту або картинки, а тим більше мерехтіння екрану. Перевантаження очей приводить до втрати гостроти зору. Погано позначаються на зорі невдалий підбір кольору, шрифтів, компоновки вікон у використовуваних Вами програмах, неправильне розташування екрану.Перевантаження суглобів кистей рук.Нервові закінчення подушечок пальців як би розбиваються від постійних ударів по клавішах, виникають оніміння, слабкість, в подушечках бігають мурашки. Це може привести до пошкодження суглобового і зв'язкового апарату кисті, а надалі захворювання кисті можуть стати хронічними.Стрес при втраті інформації.Далеко не всі користувачі регулярно роблять резервні копії своєї інформації. Адже і віруси не дрімають, і вінчестери кращих фірм, буває, ламаються, і самий дослідний програміст може інколи натискувати не ту кнопку... В результаті такого стресу траплялися й інфаркти.Пил і грязь: алергія і кишкові інфекції.Пилу і грязі в комп'ютері і довкола нього з часом скупчується чимало, причому прибрати їх частенько буває вельми складно. А де грязь, там і усілякі мікроби, бактерії і грибки, де пил, там і пилові кліщі. Все це може спровокувати найрізноманітніші захворювання – від алергії до "хвороб брудних рук".Комп'ютер і вагітність.Чи небезпечні комп'ютери для вагітних? Безумовно, деякий негативний вплив на протікання вагітності і розвиток плоду комп'ютер надати може, але наскільки сильний? Єдиної думки із цього приводу у лікарів ще не склалося...Вплив комп'ютера на психіку.Тема, на наш погляд, дуже дискусійна. Ігроманія, Інтернет-залежність - наскільки серйозні ці проблеми? Як сильно впливає комп'ютер на психічне здоров'я людей? Пропонуємо вашій увазі різні точки зору на ці питання.Працюйте на комп'ютері і будьте здорові!
Пам’ятка для батьків Зорова гімнастика під час комп’ютерного заняття ( гри)
Зорова гімнастика проводиться під час комп’ютерного заняття( або гри): після 5 хвилин роботи для 5-річних і 7-8 хвилин- для 6-річних дітей. Тривалість проведення зорової гімнастики становить1 хвилина.Дорослий вибирає одну вправу на свій розсуд. Через 2-4 заняття вправи необхідно міняти. Зорову гімнастику під час роботи на комп’ютері бажано проводити з використанням зорових міток. Високо на стінах, у центрі стіни кімнати заздалегідь підвішують яскраві іграшки або картинки (4-6 міток). Іграшки (картинки) доцільно добирати так, щоб вони сприяли створенню єдиного зоро-ігрового сюжету. Сюжети педагог може вигадувати сам і змінювати їх час від часу.Вправа 1. Проводиться на робочому місці. Діти стоять біля стільця, обличчям до дорослого. У центрі стіни розміщують машини, у кутках під стелею стіни- кольорові гаражі. За командою дорослого, не повертаючи голови, одним поглядом діти мають простежити рух машини в синій гараж, потім – у зелений тощо. Дорослий пропонує переводити погляд з однієї мітки на іншу на рахунок 1-4. Швидкість переведення погляду не повинна бути дуже великою. Переводити погляд треба так повільно, щоб за всю вправу було не більше 12 фіксацій очей. Дорослий має стежити за тим, щоб діти під час виконання вправи не повертали голови.Вправа 2. Виконується так само, як і попередня, але з поворотами голови. Ігровим об’єктом може стати ялинка, яку потрібно прикрасити. Необхідні для цього іграшки діти мають відшукати по всій кімнаті. Дорослий просить дотримуватись таких умов: « Стійте прямо, не рухаючись. Повертаючи лише голову, відшукайте у кімнаті іграшки, якими можна було б прикрасити ялинку, і назвіть їх». Темп виконання вправи- довільний.
Зорова гімнастика після комп'ютерного заняття (гри)
Зорова гімнастика після комп’ютерного заняття виконується у положенні сидячи або стоячи, з ритмічним диханням, з максимальною амплітудою руху очей. Тривалість гімнастики- 1-1,5 хвилин.Вправа 1. На рахунок 1-4 заплющити очі, сильно напружуючи м’язи очей. Потім на рахунок 1-6 розплющити очі, розслабивши м’язи, подивитися вдалину через вікно. Повторити 4-5 разів.Вправа 2. На рахунок 1-4, не повертаючи голови, подивитися праворуч і зафіксувати погляд, потім на рахунок 1-6 подивится вдалину прямо перед собою. Повторити вправу, але з фіксацією погляду вліво, вгору й додолу. Повторити двічі.Вправа 3. Голову тримати прямо. На рахунок 10-15 покліпати , не напружуючи м’язи очей.Вправа 4. На рахунок 1-6 швидко перевести погляд по діагоналі:праворуч угору- лворуч униз, потім прямо вдалину; потім на рахунок 1-6 подивится ліворуч угору-праворуч униз, подивитися вдалину.Вправа 5. На рахунок 1-4 заплющити очі, не напружуючи м’язи очей; на рахунок 1-6 широко розплющити очі й подивится вдалину. Повторити 2-3 рази.Впрва 6. Не повертаючи голови ( голова прямо), повільно робити кругові рухи очима вгору-вправо, вниз-уліво. Потім у звортній бік: угору-вліво, вниз – вправо. На рахунок 1-6 подивитися вдалину.Вправа 7. Не рухаючи головою, на рахунок 1-4 перевести погляд вгору й зафіксувати його. На рахунок 1-6-подивитися перед собою, після чого аналогічно переводити погляд униз-прямо, вправо-прямо, вліво-прямо.Вправа 8. На шибці вікна кімнати на рівні очей дитини кріплять червоні круглі мітки діаметором 3-5 мм. За вікном намічають який-небудь віддалений предмет для фіксації погляду вдалині. Дитину ставлять на відстані 30-35 см від вікна і пропонують їй подивитися протягом 10 секунд на червону мітку, потім перевести погляд на віддалений предмет за вікном і зафіксувати погляд на ньому протягом 10 секунд. Після цього по черзі переводити погляд то на мітку, то на обраний предмет.
Фізкультурна хвилинка для зняття загальної втоми
Фізкультурну хвилинку бажано проводити в іншій кімнаті після комп’ютерних занять ( ігор).Тривалість фізхвилинки – не менше 1 хвилини, бажано 2-3 хвилини, можна поєднувати її із зоровою гімнастикою. Для ефективного виконання фізичних вправ необхідно дотримуватися режиму провітрювання. Улітку можна займатися при відчинених вікнах або на свіжому повітрі. У зимовий період- провітрювати приміщення до й після фізхвилинки. Фізичні вправи мають бути спрямовані на зняття напруги з верхнього плечового пояса, поліпшення кровообігу голови й усього тіла дитини.Вправа 1. Вихідне положення- ноги нарізно, руки на поясі. На рахунок 1-руки до плечей; 2- руки підняти вгору; 3-руки через сторони опустити вниз; 4-повернутися у вихідіне положення. На рахунок 1-2-вдих. На рахунок 3-4-видих. Повторити 3 рази.Вправа 2. Вихідне положення-ноги нарізно, руки перед грудьми зігнуті в ліктях. На рахунок 1-2-два ривки зігнутими руками назад; 33-4-два ривки назад прямими руками. На рахунок 1-2-видих, 3-4—вдих. Повторити 3-4 рази.Вправа 3. Вихідне положення - ноги нарізно, руки на поясі. На рахунок 1- не зрушуючи з місця. Повернути тулуб вправо, відвести праву руку в сторону, 2-стати у вихідне положення; 3-повернути тулуб уліво, відвести ліву руку в сторону; 4-повернутися у вихідне положення. На рахунок 1-вдих, 2-видих, 3-вдих, 4-видих. Повторити 3-4 рази. Впрва 4. Вихідне положення-руки вздовж тулуба, ноги широко розставити. На рахунок 1-2 – руки зєднати в замок і підняти вгору за голову. На рахунок 3-різко опустити вниз; 4-повернутися у вихідне положення. На рахунок 1-2-вдих. 3-4-видих. Повторити 3 рази. Всі вправи виконуються у середньому темпі. Дорослий за бажанням може додати деякі вправи або замінити їх іншими.
Виховання любові до природи
.webp)
Консультація для батьків "Дитина вдома"
.jpg)
Консультація
«Виховання любові до природи»
Людська діяльність в останні роки завдає все більшої шкоди природі - це і забруднення, і надмірне нераціональне витрачання її ресурсів.
Діяльність людини в природі має бути розумною: охороняє і творчою. Це ставлення до природи потрібно виховувати у дітей з ранніх років. Саме з ранніх років людина починає пізнавати красу, різноманітність природи.
Основи характеру, життєва позиція дитини закладаються в сім'ї. І щоб пояснювати дітям, як берегти природу, щоб прищепити їм якісь природознавчі навички, дуже важливий особистий приклад батьків! Їх дбайливе, любовне, дбайливе ставлення до природи.
Краса рідної природи розкриває красу людської праці, народжує бажання зробити свій край ще прекраснішим. Тому так важливо показати дітям як людина оберігає і примножує природні багатства, скільки праці вкладає, щоб радували всіх лісу і озера, поля і річки.
У вихованні у дитини дбайливого ставлення до природи немає і не може бути дрібниць. Зірваний просто так квітка, спіймана з цікавості метелик, розтоптаний жучок - все це при байдужому ставленні з боку дорослих може призвести до вкрай небажаних наслідків.
Любов дітей до природи починається з осмислення її цінностей. Тому перш за все потрібно показати пізнавальну та естетичну цінність природи. Завдяки цьому з часом і розвинеться дбайливе, відповідальне ставлення до навколишнього природного середовища.
Зацікавлювати дитину батьки можуть найрізноманітнішими способами. Наприклад, вирощування домашніх рослин. Крім того, щоб хлопці своєчасно їх поливали, слід всіляко заохочувати їх інтерес до росту і розвитку рослин, появи нових росточков, квітів, плодів. Найбільш придатні для цього такі швидкорослі рослини як герань або бегонія, кімнатні культури помідорів і огірків. Відповідальність - важливе людська якість. І саме його ми будемо розвивати, довіряючи крихітці життя зелених вихованців. Також можете спробувати виростити апельсини або лимони, ананаси чи груші. Посадіть в землю кісточки фруктів і подивіться, що вийде. Ну, хіба це не диво: виростити на підвіконні даний тропічна рослина і поласувати його плодами?
Кожна сім'я має всі можливості для того, щоб пробудити, розвинути у дитини інтерес до життя природи, потреба постійного спілкування з нею.
Велике виховне значення мають регулярні сімейні поїздки в ліс, поля, на річку чи озеро. Дитина, під благотворним впливом батьків, поступово сприймає красу і принадність природних ландшафтів, вникає в таїнства життя природи. У безпосередньому зіткненні з природою у дітей розвивається спостережливість, допитливість, інтерес до природних об'єктів.
Дуже велике значення має читання вголос книг про природу, життя тварин. Залучаючи дитину в обговорення прочитаного, дорослі роз'яснюють незрозумілі моменти, направляють його думки й інтереси на життя природи.
Особливо дитини тягне до тварин. Він пристрасно бажає мати і опікати яке-небудь жива істота. Вміст у будинку тварини пов'язано з додатковим навантаженням і труднощами. І все-таки, важко переоцінити вплив, який чинить на формування особистості дитини спілкування, турбота і догляд за слабким живою істотою. З тваринами дитина може емоційно спілкуватися - грати і розмовляти. Ігри з братами меншими (особливо з собаками і кішками) тренують дітей фізично. Дитина стає більш рухливим і спритним, удосконалюється його моторика і координація рухів. Наявність тварини в будинку робить дружніше і згуртована сім'ю.
Так само величезне значення має художньо-творча діяльність дітей. Ліплення з глини, пластиліну, всі види аплікацій, конструювання із застосуванням круп, тесту і природних матеріалів, малювання за допомогою рослинних елементів - все це сприяють вихованню любові до природи у дошкільнят. Прагнення зробити гарніше, краще впливає на світ почуттів, дозволяє розкрити творчий потенціал, підвищує рівень розвитку мовлення у дошкільників, діти вчаться створювати, вчаться розуміти і бачити красу і багатство природи.
Екологічне виховання буде дієвіше тільки в тому випадку, якщо в родині існує постійне, щоденне спілкування дорослих з дітьми. Не шкодуйте свого часу на ігри з домашніми тваринами, на ботанічні експерименти, на читання добрих віршів і оповідань про природу, на прогулянки. І тоді ваші діти і в дорослому житті будуть усвідомлено і дбайливо ставитися до всього живого і неживого на Землі.
Консультація для батьків:
« Як обирати комп’ютерні ігри для дітей дошкільного віку»
Для дітей 3-5 років корисними є коротенькі ігри з навчальним і розвиваючим змістом. Такими іграми можуть бути найпростіші пригоди, нескладні головоломки або ж вікторини з наданням на вибір правильних відповідей. Дітям 5-7 років можна грати в більш складні пригодницькі ігри, квести, гонки, рольові ігри. Років від 7-8 можна переходити до складних головоломок, аркадних ігор.
Незважаючи на стрімкий розвиток електронних технологій, навчальних комп’ютерних програм та інших ресурсів, важливо пам’ятати, що навіть найцікавіші та корисні комп’ютерні ігри не замінять дитині прогулянки, спілкування з однолітками, творчого розвитку та занять спортом. Все це необхідно для її всебічного розвитку
ПАМ’ЯТКА
Для того, щоб будь-які гаджети не становили загрози для здоров’я вашої дитини, будь ласка, встановіть спеціальні правила для роботи з ними.
Підбирайте ігри, які відповідають віку вашої дитини.
Гра не повинна містити сцен насильства, викликати у дитини почуття страху або агресії.
Не дозволяйте дитині сидіти за комп’ютером більше двох годин щодня.
Дайте дитині завершити поточний епізод гри, малюк
повинен усвідомлювати успішність виконаної справи.
Будьте прикладом для своєї дитини. Не проводьте весь вільний час за гаджетами.
Навчіть дитину робити розминку для очей і регулярно її проводьте.
Не дозволяйте малюку грати в ігри в останні години
перед сном.
Грайте в кожну гру самостійно, щоб зрозуміти, як вона
Консультація для батьків з екологічного виховання.
Зима
1. Шановні батьки! Поспостерігайте разом з
дітьми за мешканцями акваріуму і спитайте в дітей: чому на поверхню води
піднімаються молюски? Чи добре живеться рибкам в акваріумі? При необхідності
разом з дітьми частково замініть воду в акваріумі.
2. Запропонуйте дітям провести невеликий
дослід: де краще дихається — на вулиці, біля дороги, чи у парку? Допоможіть
дітям зробити правильний висновок.
3. Проведіть разом з дітьми невеликий дослід:
вазу з квітами помістіть в прозорий поліетиленовий мішок і туго зав'яжіть його.
Через деякий час зверніть увагу дітей на те, що в середині мішка з'явились
крапельки води. Чому вони з'явилися? Відповідь шукайте разом з дитиною: рослина
також дихає.
4. Зверніть увагу дітей на місцезнаходження сонця.
Чи знаходиться воно так високо, як було влітку? Зверніть увагу дітей на
температуру повітря. Спитайте в них, чому стало холодно? Допомагаючи відповісти
дітям, поясніть положенням сонця на небі.
5. Перебуваючи з дитиною в лісі чи парку,
запропонуйте їй знайти тих комах, яких вона зустрічала влітку. Куди вони зникли
і чому? Хай про все це розкажуть вам діти, вони це вже знають.
6. Перебуваючи з дитиною на прогулянці у
парку, попросіть її розповісти, чому взимку рослини “сплять”? З чим це
пов'язано? Про залежності, які існують між неживою природою і живою, діти вже
знають.
«Виховання любові до природи»
Діяльність людини в природі має бути розумною: охороняє і творчою. Це ставлення до природи потрібно виховувати у дітей з ранніх років. Саме з ранніх років людина починає пізнавати красу, різноманітність природи.
Основи характеру, життєва позиція дитини закладаються в сім'ї. І щоб пояснювати дітям, як берегти природу, щоб прищепити їм якісь природознавчі навички, дуже важливий особистий приклад батьків! Їх дбайливе, любовне, дбайливе ставлення до природи.
Краса рідної природи розкриває красу людської праці, народжує бажання зробити свій край ще прекраснішим. Тому так важливо показати дітям як людина оберігає і примножує природні багатства, скільки праці вкладає, щоб радували всіх лісу і озера, поля і річки.
У вихованні у дитини дбайливого ставлення до природи немає і не може бути дрібниць. Зірваний просто так квітка, спіймана з цікавості метелик, розтоптаний жучок - все це при байдужому ставленні з боку дорослих може призвести до вкрай небажаних наслідків.
Любов дітей до природи починається з осмислення її цінностей. Тому перш за все потрібно показати пізнавальну та естетичну цінність природи. Завдяки цьому з часом і розвинеться дбайливе, відповідальне ставлення до навколишнього природного середовища.
Зацікавлювати дитину батьки можуть найрізноманітнішими способами. Наприклад, вирощування домашніх рослин. Крім того, щоб хлопці своєчасно їх поливали, слід всіляко заохочувати їх інтерес до росту і розвитку рослин, появи нових росточков, квітів, плодів. Найбільш придатні для цього такі швидкорослі рослини як герань або бегонія, кімнатні культури помідорів і огірків. Відповідальність - важливе людська якість. І саме його ми будемо розвивати, довіряючи крихітці життя зелених вихованців. Також можете спробувати виростити апельсини або лимони, ананаси чи груші. Посадіть в землю кісточки фруктів і подивіться, що вийде. Ну, хіба це не диво: виростити на підвіконні даний тропічна рослина і поласувати його плодами?
Кожна сім'я має всі можливості для того, щоб пробудити, розвинути у дитини інтерес до життя природи, потреба постійного спілкування з нею.
Велике виховне значення мають регулярні сімейні поїздки в ліс, поля, на річку чи озеро. Дитина, під благотворним впливом батьків, поступово сприймає красу і принадність природних ландшафтів, вникає в таїнства життя природи. У безпосередньому зіткненні з природою у дітей розвивається спостережливість, допитливість, інтерес до природних об'єктів.
Дуже велике значення має читання вголос книг про природу, життя тварин. Залучаючи дитину в обговорення прочитаного, дорослі роз'яснюють незрозумілі моменти, направляють його думки й інтереси на життя природи.
Особливо дитини тягне до тварин. Він пристрасно бажає мати і опікати яке-небудь жива істота. Вміст у будинку тварини пов'язано з додатковим навантаженням і труднощами. І все-таки, важко переоцінити вплив, який чинить на формування особистості дитини спілкування, турбота і догляд за слабким живою істотою. З тваринами дитина може емоційно спілкуватися - грати і розмовляти. Ігри з братами меншими (особливо з собаками і кішками) тренують дітей фізично. Дитина стає більш рухливим і спритним, удосконалюється його моторика і координація рухів. Наявність тварини в будинку робить дружніше і згуртована сім'ю.
Так само величезне значення має художньо-творча діяльність дітей. Ліплення з глини, пластиліну, всі види аплікацій, конструювання із застосуванням круп, тесту і природних матеріалів, малювання за допомогою рослинних елементів - все це сприяють вихованню любові до природи у дошкільнят. Прагнення зробити гарніше, краще впливає на світ почуттів, дозволяє розкрити творчий потенціал, підвищує рівень розвитку мовлення у дошкільників, діти вчаться створювати, вчаться розуміти і бачити красу і багатство природи.
Екологічне виховання буде дієвіше тільки в тому випадку, якщо в родині існує постійне, щоденне спілкування дорослих з дітьми. Не шкодуйте свого часу на ігри з домашніми тваринами, на ботанічні експерименти, на читання добрих віршів і оповідань про природу, на прогулянки. І тоді ваші діти і в дорослому житті будуть усвідомлено і дбайливо ставитися до всього живого і неживого на Землі.
З дитинства нас привчали до того, що не можна довго дивитися телевізор або сидіти біля комп'ютера - "Очі зіпсуєш!", "Сколіоз заробиш!", "Жахіття потім снитися будуть!". Яких тільки страшних історій нам не розповідали, аби прогнати від джерела задоволень. І ось тепер вже наші діти просиджують вечори біля монітора, а ми турбуємося про їхні очі та спини. Але чи такий страшний цей звір? Чи справді робота за комп'ютером шкодить здоров'ю? - Спробуємо розібратися.
У чому небезпека
Коли мова йде про дітей, головну небезпеку зумовлює той факт, що вплив відбувається на організм, що розвивається. У період дорослішання і позитивні, і негативні фактори мають більш вагоме значення. Яким ризикам піддають своє здоров'я діти, що подовгу сидять біля монітора? Ось найпоширеніші:
Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп'ютером в одній позі замість занять спортом і активних ігор на свіжому повітрі призводить до того, що м'язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.
Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м'язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.
Концентрація уваги. Тут все не так однозначно. Під час коротких сеансів використання комп'ютера увага, навпаки, тренується, а ось під час тривалих - концентрація втрачається.
Навантаження на руки. Під час роботи за комп'ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію, в результаті виникає стійке стомлення м'язів рук, що виражається потім в болю суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.
Навантаження на шию. Шийний відділ хребта під час роботи за комп'ютером також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. У результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що виявляється в головних болях.
Вплив на ЦНС. Тривале використання комп'ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші вегето-судинні порушення - денну сонливість, полохливість, апатію, неуважність, запальність, слабкість... Психологічний аспект. Його теж обов'язково потрібно враховувати. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації - їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікаві інші активності. Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини можуть справити істотний вплив потоки інформації, одержуваної з Мережі - на жаль, далеко не завжди корисної та безпечної.
Проблеми з харчуванням.
Захоплена комп'ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Інші діти, навпаки, починають харчуватися неконтрольовано - перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.
Як зменшити негативний вплив?
Обмежити час роботи дитини за комп'ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6 років - не більше 20 хв на день, 7-8 років - До 40 хв на день, 9-11 років - годину-півтори).
Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин відволікаючись від комп'ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло та окрему увагу приділяючи кистям рук.
Забезпечити правильне робоче місце: комп'ютерне крісло повинно відповідати росту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло слід на таку висоту, щоб погляд сидячої в ньому людини упирався в центральну частину монітора.
Зверніть увагу на освітлення комп'ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.
Налаштувати монітор - виберіть оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів. Зверніть увагу, яка стоїть частота оновлення екрану - вона повинна бути максимально можливою (100 герц і більше).
Навчити дитину робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи її обличчя було за 60-70 см від монітора.
Комп'ютер - це, безсумнівно, корисний винахід людства, а доступ до Інтернету відкриває перед дитиною величезні можливості саморозвитку. Не варто позбавляти своїх дітей цих переваг - просто подбайте, щоб робота за комп'ютером не перетворилася на залежність і щоб у дитини було правильно організоване робоче місце. А проконтролювати час перебування дитини в мережі допоможуть спеціальні програми батьківського контролю, які здатні через заданий час просто блокувати комп'ютер.
Консультація для батьків «Граємо з дитиною вдома»
Заохочуйте малюка до обговорення того, який на вигляд кожний продукт, який його смак і запах. Пропонуйте скуштувати різні продукти – сирі чи варені (тушковані, смажені). При цьому наголошуйте на математичних термінах:
Видовжені
Запитайте, чи відрізняються за формою апельсин від банану.
Комп’ютер та здоров’я дитини (поради для батьків)
Гігієнічні рекоментації щодо зайнятості дитини на комп’ютері та зменшення негативного впливу на здоров’я.
- Обмежити час користування комп'ютером. Використання комп’ютера відповідно до віку дитини становить: діти до 6 років - не більше 20 хв.на день, 7-10 років - до 45 хв.на день, 11-13 років - 1-1,5 години, 14-16 років – не більше 2-х годин на день).
- Проводити періодичні перерви. Необхідно привчити дитину періодично через кожні 15-20 хв. робити перерви, хоча б на 5 хвилин, а через кожні 45хв. - перерва має становити 10-15 хв. При цьому необхідно включити вправи для профілактики зорової втоми, а також проводити активні рухи для всього тіла та окрему увагу приділяти кистям рук.
- Правильно облаштувати робоче місце. Необхідно придбати спеціальний стіл та стілець для комп'ютера. Розташувати комп’ютер необхідно задньою поверхнею до стiни в добре освiтленому мiсцi, але щоб на екранi не було виблискування. Стiлець, за яким буде сидiти ваша дитина, обов’язково повинен бути зi спинкою. Висоту стільця треба підбирати таким чином, щоб монітор був розташований не менш, ніж на відстані 50 см від очей, впираючись поглядом безпосередньо в центр екрана. Мiж корпусом тiла i краєм стола повинен залишатися вiльний простiр приблизно 5 см. Руки повиннi вiльно лежати на столi. Пiд ноги можна поставити пiдставку, щоб вони були зiгнутi в колiнних та кульшових суглобах приблизно пiд прямим кутом.
- Налаштувати монітор в оптимальному світловому режимі. Необхідно вибрати для монітора оптимальну яскравість, контрастність, без мерехтіння зображення. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів.
- Проводити комплекс вправ гімнастики для очей. Необхідно навчити дитину робити гімнастику для очей в ході виконання будь якої роботи, де є зорове навантаження, і нагадувати про важливість виконання таких вправ для профілактики порушень гостроти зору.
Комплекс вправ гімнастики для очей.
- Швидко покліпати очима, закрити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5-ти.Вправу повторити 4-5 разів.
- Міцно зажмурити очі, рахуючи до 3-х, відкрити очі та подивитися вдалечінь, рахуючи до 5-ти.Вправу повторити 4-5 разів.
- Витягнути праву руку вперед і стежити очима, не повертаючи голови, за повільними рухами вказівного пальця витягнутої руки вліво і вправо, вгору і вниз.Вправу повторити 4-5 разів.
- Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок до 4-х, потім перенести погляд вдалечінь на рахунок до 6-ти.Вправу повторити 4-5 разів.
- Проводити по 3-4 кругових рухи очима в праву сторону, стільки ж у ліву. Розслабити очні м'язи, подивитися вдалечінь – рахуючи до 6-ти.Вправу повторити 1-2 рази.
- Швидко покліпати очима, закрити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5-ти.
Немає коментарів:
Дописати коментар